Тим, хто нас відстояв у війні,
Я йшов на відкриття фонтану
( В малій надії, що зустріну Лорак Ані...)
І неспокійно щось так на душі мені...
Що може у наш час розхвилювати... Фортепіано?
Під струмені води в вечірній млі?
Сирени сурм, чи канонади барабанів?...
...Прожекторів нервують чорне небо промені
У цих потоках сліз, загубленим в пітьмі...
Галасувавшим за їх благо – сито й п’яно -
Ті різних барв ліхтарики підводні – не в ціні...
У них – суперавто, стриптиз-салони, ресторани -
Своє життя під артнальоти феєрверків – все “мані –мані” -
Здригаються і хрестяться невіруючі і небувалі на війні...
Та... ті ж, кому по вулицям гулянка - “по-карману”,
Молодь - з Любов’ю, Вірою, Надією – це в наші дні -
Прийшли за красотою – до фонтану –
Як спраглий – за ковтком води – де ж більше свіжої дістанеш -
Сказати своє “ТАК” – добру і чистоті, а злу і бруду - “НІ”!
